Олег Валентинович Нагорний: 

«Ми повинні були за щось «зачепитись», знайти якусь опору. І «Терра-Пак» став однією з опор, однією з точок підтримки. І ми витримали, і знову разом!»

Київська філія Терра-Пак. Олег Нагорний по центру фото

— Олег Валентинович, як давно Ви працюєте у компанії «Терра-Пак»? З чого все почалося?

— У компанії «Терра-Пак» я працюю лише, або вже четвертий рік. Чому можу дозволити собі вислів «вже четвертий рік»? Тому,  що останні два роки – це роки війни. Це роки, коли і хлопців з київської філії призвали до ЗСУ, коли після початку війни ми потроху збирали людей після евакуації в перші дні, коли ми пройшли перші звуки артилерійської канонади під Києвом, перші обстріли, перші руйнування житлових будинків, перші листування в чатах: «Як справи? Усі цілі?».

Ми повинні були за щось «зачепитись», знайти якусь опору. І «Терра-Пак» став однією з опор, однією з точок підтримки. І ми витримали, і знову разом!

З компанією «Терра-Пак» мене «звели» обставини – не пошук роботи як такої, не намагання знайти цікаву або високооплачувану роботу, або побудувати професійну кар`єру.

Попереднє підприємство припиняло свою діяльність та продавало виробниче обладнання. Власники «Терра-Пак» прийняли рішення про придбання виробничих потужностей та організацію київської філії. Тож я та уся діюча виробнича команда отримали пропозицію про працевлаштування. Все ніби й доволі просто. Але я вважаю, що отримання нами пропозиції – це було хоч і авансом, але все ж визнанням нашого професійного досвіду, нашої потенційної можливості стати висококласним доповненням команди “Терра-Пак”.

Ми, зі своєї сторони, зробили усе можливе, щоб такі очікування виправдались. І, хоча це й не корректно з моєї сторони оцінювати очікування керівників та власників, – здається, ми це таки зробили.

— Як називається Ваша посада?

— Згідно штатного розкладу моя посада: «Керівник філії «Терра-Пак» у м.Київ». Одночасно я є керівником виробництва поліпропіленової стрічки, яке є частиною київської філії. Це важке поєднання двох посад. Як «керівник філії» я повинен ставити завдання, а як «керівник виробництва» – повинен сам ці завдання і виконувати.

— Що входить у Ваші обов’язки?

— Загальне адміністрування роботи філії, робота з персоналом, планування та контроль роботи виробництва та складу. Віддалена філія з виробничим підрозділом з доволі складним обладнанням, великим складом, різними приміщеннями, енергопостачанням тощо – потребує щоденного «догляду» та прийняття різноманітних рішень.

—  Що найбільше приваблює у роботі?

— Приваблює? 🙂 Найбільше приваблює у роботі: дні видачі з/п, гарантовані вихідні та відпустка!
Я не зможу відповісти саме на так поставлене запитання. Мені складно відповісти навіть на питання «Що найбільше подобається в роботі?». Можу банально написати що «робота дозволяє мені реалізуватись як фахівцю, побудувати кар`єру або просто заробити достатньо грошей. Мене приваблює чудовий колектив, гарні умови праці та лояльне відношення моїх керівників, тощо».

Але я напишу так – мені подобається робота в команді «Терра-Пак». Мені є з чим порівнювати і можу сказати одне, але головне – це абсолютна «жива», рухлива, динамічна та амбіційна, виважена та професійна команда.

—  Який основний секрет успішності професійного керівника виробництва?
—  На мою думку, «секрет» успішності  будь-якого професіоналізму — це отримання задоволення від результатів своєї роботи. Від того що щось виготовляється, крутиться, їздить туди-сюди. Від того, що є проблеми, від того що проблем немає, від того, що результат досягнуто або від того, що нарешті зрозуміло, де ми зробили помилку в розрахунках та очікуваннях. Я завжди кажу, що підприємство — це не механізм, це організм, а в організму є не тільки функції, а ще й емоції, свої  «хвороби» та ліки від цих «хвороб».

—  Який основний секрет успішності професійного керівника?
—  А це те саме, що у відповіді на попереднє питання, помножене на коефіцієнт відповідальності за усіх людей у підпорядкуванні, усіх процесів, якими треба керувати та усіх результатів, яких треба досягнути. Керівник (саме керівник, а не «начальник») повинен відчувати свій колектив, повинен перейматись не тільки робочими питаннями, а й «загальним здоров’ям» усієї команди та кожного в ній.

— Чи маєте професійне кредо?

—  У будь якій професійній справі, у будь-якої людини, яка вважає себе професіоналом не може не бути набору характеристик, які прийнято називати «кредо».

І хоча само по собі слово «кредо» в перекладі з латинської означає «я вірю», в сучасному звучанні воно є більш широким – “віра, вірування”, як моральні орієнтири та “переконання, принципи”, як професійні.

Тож моїм професійним кредо є: «Перед тим, як щось планувати або ставити завдання підлеглим, я повинен сам розібратися у проблемі, зрозуміти як, у які терміни і з яким якісним результатом ця робота може бути виконана».

Тоді й завдання ставити легше та контролювати виконання простіше. Так, ідеально виходить не завжди. Але не може бути меж для самонавчання та самовдосконалення!

Вікторія Яворська, “Терра-Пак”