Олексій Бєлий з Харкова проявив себе героїчним чином

«У мене виникла ідея допомагати людям, а саме – найближчому оточенню. Найближчим оточенням у моєму випадку був весь багатоквартирний будинок»

«Дуже багато чого змінилося за останній рік війни. Війна тестує на людяність, любов, відкриває істинні почуття в людях. Моє сприйняття деяких людей перевернулось на 180 градусів у позитивному сенсі.  Війна з перших днів дала можливість пізнати своїх”.

З приходом війни я не виїжджав з Харкова. Пам’ятати всі події – доволі важкий тягар. Я намагаюся багато чого забути, навіть фото з телефону видалив. Найбільш болючі спогади, коли ти все життя ходив певним маршрутом, бачив красиві вулиці, дитячі майданчики, квітучі дерева, а пізніше – ці ж майданчики, будинки –  зі слідами від обстрілів, кіптява, руїни.

Добре спрацювали комунальні служби, ДСНС-ники. Займаються пошкодженнями, відновлюють, спершу – багатовартирні будинки, комунікації. Багато що вже відновлено. А от пошкоджені, зруйновані дитячі майданчики все ще нагадують про ті страшні часи.

Я живу на Північній Салтівці. У перші дні довелося покинути дім – ми переїхали у  безпечніше місце Салтівки за 6 км від дому. Я зібрав усю сім’ю разом, щоб мати змогу контролювати.  Відчуваю за них відповідальність, бо це жінки, люди похилого віку, дитина.
Час від часу їздив на Північну Салтівку, щоб перевірити стан свого житла та своїх друзів.  А також – забрати деякі речі, бо дуже похолодало. У моєму домі вікна частково побиті, потрібен ремонт.

Багато людей були просто в ступорі, на вулиці гриміли снаряди. Результат боїв на об’їздній дорозі, розбиту техніку ворога я вже бачив після найбільш запеклих боїв, бо цивільних не підпускали близько – це небезпечно.

На щастя, світло та вода були майже завжди, інтернет від провайдера – також. Ми сиділи вдома і дивились новини, читали канал міського голови.
Я швидко зрозумів, що потрібно щось корисне робити. Перш за все,  у мене велика сім’я, вона залишалася вдома. І перше, що потребує людина –  їжа.

В мене виникла ідея допомагати людям, які цього потребують, а саме – найближчому оточенню. Найближчим оточенням у моєму випадку був весь багатоквартирний будинок, де я зупинився. Моя допомога мешканцям була дуже банальною, але водночас важливою. Більшість невеликих магазинів було зачинено або потрощено мародерами, до того ж жоден транспорт не працював. Окрім їжі, люди потребували ліків, а також – корму для домашніх улюбленців.

Я почав їздити по місту на службовому грузовику, купувати їжу для своєї сім’ї та мешканців будинку. У цьому велику роль зіграв «Терра-Пак», який профінансував ці поїздки та покупки необхідних продуктів.  За це хочу подякувати усім-усім,  хто допомагав,  а особливо засновникам – Дем’яновичу Ростиславу Михайловичу і Бойку Ігору Володимировичу.

Також люди з будинку збирали дитячі речі, памперси, засоби гігієни, які я завозив у перинатальний центр, щоб допомогти жінкам з дітьми.

В кінці лютого – на початку березня я вивіз особливо цінні речі з території «Терра-Пак». Працівники з міркувань безпеки виїхали з міста. Харківська філія продовжувала працювати дистанційно. 3 березня я почав розвозити замовлення по клієнтах у перервах між обстрілами.  З  кожним разом роботи було все більше. На жаль, обстріли теж посилювались. Всі труднощі, які виникали в роботі, перетворювались на «дрібні дрібниці» на фоні того, що відбувалось у місті. З вечора ретельно планував маршрут та дії на наступний день з урахуванням форс-мажорних обставин, обстрілів.

Початок нормалізації роботи відбувся у кінці квітня – на початку травня. Якщо можна назвати роботу під час війни нормальною роботою) Після Великодня фізично приєдналася керівник філії.  Місто стало оживати та працювати, тому й потреба в продукції  «Терра Пак» зросла.
У червні-липні харківський офіс повернувся  майже до повноцінного складу , але не до повноцінного робочого дня. Обстріли продовжувались, тому ми оперативно виконували роботу і розходились.

До Харкова повертаються люди. Навіть корки є зранку, у час пік. Гадаю, у Харків повернулось до 40% тих людей, які виїхали з міста у перші місяці війни. У кожного харків’янина є знайомі, які вже повернулися у рідне місто з Фінляндії, Німеччини, інших країн. Кажуть, що переконались на власному досвіді у правдивості вислову, який сприймався раніше абстрактно – «всюди добре, а вдома найкраще».

Робота у компанії «Терра Пак» дала та дає багато цікавого: досвіду, навичок, знайомство з нюансами та специфікою роботи як менеджерів, так і керівника філї. Те що ти отримав для себе з того досвіду, завжди з тобою, на відміну від чогось матеріального.

Важливим є колектив. Я дуже радий що колектив у нас справді найкращий. Це стосується як  філії, так і цілого «Терра-Паку». Після  зустрічі всіх працівників компанії на довоєнному корпоративі, я утвердився в цій думці. На роботі ти пізнаєш працівника як спеціаліста своєї справи, а в неформальній обстановці – як людину.

На п’ятому році роботи в компанії я побачив багато змін і активний розвиток. Будівля нових виробничих приміщень, купівля  підприємств та опанування нових виробництв, відкриття філій… Тому ще через 5 років я бачу «Терра Пак» успішним і процвітаючим. А зараз нам потрібна Перемога!

Є багато воїнів із «Терра-Паку», які нині захищають Україну в лавах ЗСУ. Вони докладають усіх зусиль не лише заради Перемоги, а й заради нашої з вами безпеки та можливості працювати, відпочивати, бачити рідних та друзів. Честь їм і хвала. Героям слава!”

Детальніше ознайомитися  з історією компанії “Терра-Пак” можна за лінком